Українська національна вишивка


Лялька – сама древня і найбільш популярна іграшка. Вона – знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України, так як дитяча іграшка, як оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями.

Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені: в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини. Від древнього Китаю до нас дійшли глиняні ляльки. У дитячих похованнях античної епохи виявлені ляльки і маріонетки зі слонової кістки. В Афінах були поширені примітивні дерев'яні ляльки. У феодальному суспільстві стали розвиватися кустарні промисли іграшки. Але суть і призначення ляльки – незмінні і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу.

Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Іноді з рук майстра народжувалися ляльки, про які складалися легенди, і передавалися від матері до дочки, як священний переказ.

Дослідник Марко Грушевський (1865-1938) зазначав, що в Україні тряпчані ляльки були популярні серед дівчат. Навіть після одруження молодиці везли із собою ляльки, які ховали у скринях.

Українськими ляльками етнографи зацікавилися наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Колекцію мотанок Наддніпрянщини зібрав М. Грушевський у 1900-х рр. Українські (так звані решетилівські) ляльки виставлені у Музеї іграшки у Сергієвому Посаді (Росія). Вони були зібрані на початку ХХ ст. засновником музею Миколою Бартрамом (1873-1931).

У минулому столітті жоден ярмарок не обходився без народної іграшки, без строкатих глиняних і дерев'яних баб, ведмедів, оленів, кіннотників, птахів. Красиві і яскраві, прямо з лотка вони потрапляли в руки дітей, які відразу ж починали грати, включаючи нових героїв у свій дитячий казковий світ. Вже тоді мало хто пам'ятав, що іграшка у своєму первородний вигляді - це культова і обрядова скульптура, інструмент магії.

У ній зливалися естетичні, культові та магічні початку. Це завжди враховувалося древнім народним майстром.

Народна лялька пов'язана з шануванням жіночого божества, культом родючості, предків, домашнього вогнища. Не дарма для набивання ганчір'яної ляльки використовували золу, зерно, лляну куделю. Та й сама Тканина, з якої вона виготовлялася, довго служила сім'ї, просочуючись енергією подій та емоційного поля членів сім'ї. У цьому плані лялька була повністю безпечна. Як медитативний предмет вона надавала впевненість, рівновагу, почуття захищеності. До всього лялька була предметом звичним, зробленим зі свого, самим, правильно і вчасно.

Відомо, що шили лялькові сукні не просто так, а з сенсом. По-перше, у вбранні завжди повинен був бути присутнім червоний колір - колір сонця, тепла, здоров'я, радості. І ще вважали, що він володіє охоронною дією: оберігає від травм і негараздів. Вишитий узор, яким колись прикрашали вбрання ляльки, теж не був випадковим. Кожен його елемент зберігав магічне значення, і візерунок, повинен був оберігати дитину. Слово "візерунок" означало «Нагляд». Тому на ляльковому платті, як і на костюмі дорослої людини, вишивали: круги, хрести, розетки - знаки сонця, жіночі фігурки та оленів - символи родючості, хвилеподібні лінії - знаки води, горизонтальні лінії - знаки землі, ромбики з точками всередині - символ засіяного поля; вертикальні лінії - знаки дерева, вічно живої природи.

Як правило, ці іграшки були невеликого розміру і всі різних кольорів, це розвивало зір немовляти. Берегиню сну вішали над узголів'ям ліжка. Вірили, що вона своїми великими крилами відганяє погані сни.

Не тільки дитячі лялечки були оберегами. Жили в будинках ляльки-будинкові. А хіба городня лялька-лякало не оберіг? Оберіг, та ще й який! Оберігає городні посіви від птахів і худоби. Та й дітвора його побоюються, зайвий раз морквину з грядки не висмикнуть. А якщо цю ляльку зробити ще крутиться, то на городі їй ціни не буде. Такі ляльки можна побачити і у нас на городніх ділянках. Одягнені лякала по-різному: можна побачити ляльку в жіночому вбранні, пов'язану хусткою, а то й капелюсі дірявої, і мужика з каструлею на голові замість капелюха.

  • Теоретичні відомості